Для батьків

Поради і рекомендації щодо виховання і навчання дітей в сім’ї.

1. Шановні батьки, пам’ятайте! Тільки разом у співпраці зі школою можна добитись бажаних результатів у вихованні й навчанні ваших дітей.
2. Обов’язково постійно цікавтесь розвитком, навчанням і поведінкою ваших дітей. Для цього відвідуйте батьківські збори, зустрічайтесь з класним керівником і вчителями школи.
3. Щоденно цікавтесь навчанням дитини.
4. Привчайте дитину до самонавчання і до самоконтролю у виконанні домашніх завдань і обов’язків.
5. Пам’ятайте, що навчання – один із найважчих видів праці і що розумові сили і можливості дітей неоднакові.
6. Не потрібно вимагати від учня неможливого. Важливо визначити, до чого він здібний та як розвинути його розумові здібності.
7. Навчання не сприяє розвиткові учня, якщо воно вимагає від нього механічного заучування і не потребує напруження розумових сил, пізнавальної активності, мислення та дії.
8. Будьте милосердні до своїх дітей. Найпростіший метод виховання, що не потребує ні часу, ні розуму, - побити дитину і цим образити її, озлобити чи й зламати. Відмовтесь від крику, насильства і наказового тону.
9. Розвивайте цікавість, інтелектуальні бажання, ініціативу і самостійність дитини в навчанні та всіх її справах.
10. Пам’ятайте, що за науково обґрунтованими нормами над виконанням усіх домашніх завдань учні 5-6 класів повинні працювати 2,5 години, 7 класу – до 3-х годин, а 8-11 класів – до 4 годин.
11. Перевіряйте виконане дітьми домашнє завдання. Вашими оцінками мають бути такі: «я задоволений», «незадоволений», можна додати «дуже». І будьте впевнені, що завтра ваша дитина буде дуже старатися, щоб ви нею були задоволені.
    

Десять «золотих» правил для батьків

1.     Не марнуйте часу дитини.

У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Отже, подбайте, щоб життя дитини не було нудним, одноманітним, безрадісним. Створивши сприятливе середовище, можна підвищити коефіцієнт розумового розвитку.

2.     Формуйте самоповагу.

Висока самооцінка додає сміливості, впевненості. Діти повинні усвідомити, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих.

3.     Навчіть дитину спілкуватися.

Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків, приязне ставлення до оточуючих, зовнішня привабливість (одяг, манери), можливість спостерігати правильне соціальне спілкування (поведінка батьків, вчителів), висока самооцінка, достатній запас слів, вміння підтримувати розмову.

     4. Пильнуйте, щоб дитина не стала «телеманом».

Сидіння перед телевізором гальмує в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку.

А нею визначається розвиток мови. Отже, з часом у дитини можуть виникнути ускладнення під час спілкування. «Телемани» швидше реагують, але миттєва реакція, позбавлена осмислення, не завжди корисна.

 5.Виховуйте відповідальність, порядність.

Потрібно не лише пояснювати, що добре, а що – погано,  але й закріплювати гарні навички, карати за негідні вчинки. За приклад має слугувати гідна поведінка батьків.

6.Навчіть дитину шанувати сім’ю.

Добрі стосунки, любов і повага в сім’ї виховують краще за будь-які лекції.

7. Подбайте про гарне оточення.

Уважно придивіться з ким дружать ваші діти.

8. Будьте вимогливими.

Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших виховуються, як правило, в сім’ях, де до них ставлять високі вимоги. Але не будьте тиранами.

9.Привчайте дитину до праці.

Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Не слід надмірно оберігати своїх синів і дочок від труднощів. Нехай вони зрозуміють, що шлях до успіху вимагає певних зусиль.

10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі.

Нехай вони все перепробують, нехай вчаться на власних помилках, звикають робити щось для інших. Як найбільше спілкуйтеся з дітьми.

Матеріали для бесіди з батьками.

Батьківський такт.

Життя таке різнобічне, а виховання – настільки складна  й важка справа, що навчити якихось рецептів просто неможливо.

Однак деякі поради щодо виховання будуть корисні кожній родині, тому що вони пов’язані з педагогічним тактом, який передбачає вміння обережно торкнутися щиросердечного стану людини. Так в чому ж проявляється такт? По-перше, в умінні говорити з дитиною так, щоб наше слово не ранило, не ображало, не кривдило. По-друге, педагогічний такт припускає вміння не тільки розмовляти, але й слухати. Якщо батьки цікавляться життям своєї дитини, поважають думки, переживання, захоплення й бажання, то звичайно дитині важко щось приховати. Природно, коли батьків перестає цікавити життя їхніх дітей, то й у дітей поступово зникає потреба розповідати батькам про свої радості, прикрості, сумніви. По-третє, педагогічний такт виховання проявляється й у прагненнях обіпертися на те краще, що є в людині. Л. М. Толстой говорив: «Шукай в інших людях завжди гарний бік, а не дурний».

Приходячи до школи, батьки цікавляться навчанням та дисципліною. Але дуже рідко запитують: А чи гарний товариш мій син або дочка? Чи не егоїст, не зазнайко, чи не жадібний? Скромний, добрий чи ні? Чи готовий допомогти у важку хвилину? Чи люблять його діти? Чи поважають? Дитина часом в родині й дитина в колективі – це не завжди одне й те саме.

Ситуація.

Дитина не вміє вчитися. Ходить довго по кімнаті, себе й батьків мучить, поки сяде за стіл, поторкає ящики, шукає ручку і т. ін.

Причина.

Навчання страждає через те, що дитина не вміє управляти своїм поводженням, а батьки не допомагають йому навчитися цьому; навпроти, своїми діями збільшують труднощі. Випадок цей не поодинокий. Дитина сама страждає більше за всіх. Що ж порадити, якщо дитина не може сама себе посадити за уроки?

1.                            Почати з ігор, які вимагають підтримувати увагу: «лото», «шашки», «доміно». Частіше використовувати настільні ігри.

2.                            Виконувати спільні справи з дорослими (помити посуд, витерти пил і т. ін.). Важливо також виробити в дитини звичку швидко переключатися з однієї справи на іншу. ( Якщо кличуть їсти, дитина повинна припинити гру, прибрати все за собою і йти до столу).

3.                            Давати самостійні доручення, потім перевести їх в обов’язки (сходити за хлібом, підмести і т. ін.). Головне: старші не повинні робити за дитину те, що вона забула або просто не захотіла зробити. Людина, яка повинна зробити багато справ упродовж дня, звикає цінувати час.

Ситуація.

 Ви не задоволені своєю дитиною: вона чи він погіршали навчання, у школу й зі школи спізнюється, у щоденнику багато зауважень. Так більше тривати не може, вирішуєте ви, і запрошуєте на серйозну розмову. Ви уявили, що очікує, від вас дитина? Психологи рекомендують вчинити так.

Сядьте на стілець. Дитину поставте навпроти вас. Почніть її розглядати, відзначаючи приблизно таке: «Очі мої. Вуха стирчать так само як на моїх дитячих фотографіях. Господи, а коліна ж як подряпані! Мене мама теж завжди за брудні коліна лаяла. А виріс уже (чи виросла), одежа зовсім мала і т. д.».

Багато батьків, які пробували так чинити, розповідали приблизно те саме. Діти не витримували. А що відбувалося? Діти падали в обійми, просили вибачення за свої погані вчинки, ставали більш слухняні.

Аналіз ситуації.

 Будь-яка дитина, що провинилась, жаліє себе. Вона нічим не гірше за інших і не може зрозуміти, у чому причина її невдач. Але дорослі замість співчуття лаються. Вона хоче співчуття і не чекає на нього. Весь досвід підказує: мама буде незадоволена (чи тато). А батьки не виправдали очікувань дитини. Вони зробили те, чого дуже хотіла дитина, але на що вона найменше очікувала. Потрясіння стало наслідком розв’язання цього протиріччя – між бажаним і очікуваним. Вражені обидві сторони. У результаті установлюється зовсім інший контакт у взаєминах. (Дитині хочеться зробити батькам приємне).

Наведені приклади показують, як потенційні конфлікти розв’язуються швидко й ефективно. І головне – їхнє подолання не відіпхнуло, а зблизило дітей та дорослих. У момент гніву необхідно вберегти дитину від нашого роздратування, на час піти від нього. Оцінивши ситуацію, спробуйте уявити очікування дитини. Чого вона у цей момент найбільше боїться? До якої батьківської реакції готова? Чого хотіла б, але ніяк від нас не очікує? Після цього приймайте рішення.
Вислови відомих людей

«Характер дитини – це зліпок з характеру батьків, він розвивається у відповідь не їх характер»  (Еріх Фромм).

«Якщо люди говорять погане про своїх дітей – це означає, вони говорять погане про себе»  (В. О. Сухомлинський).

«Якщо дитина не відчуватиме, що ваш дім належить і їй теж, вона зробить своїм домом вулицю»  (Н. де Ротшильд).

«Жодній дитині не подобається весь час бути найменшою і найменш здібною»  (А. Адлер).

Бесіда з батьками. Вікові та психологічні особливості учнів 6 – 7 класів.

В вік комунікацій, телебачення, високих технологій людина дуже уразлива, при своїй незалежності вона губить зв'язок поколінь. Не має часу зупинитись, подумати, перекинутись словом навіть в замкнутому просторі – квартирі, будинку. Особливо це відчувається в взаємовідносинах батьків та дітей в підлітковому віці. Це період початку статевого дозрівання, що супроводжується психічними змінами. Дитина стає дратівливою, конфліктною, неврівноваженою. Батькам необхідно зрозуміти, що гормональна буря – це тяжкий період для самої дитини, яка не розуміє, що з нею відбувається.

Цікавий факт. В тлумачному словнику Володимира Даля ви не знайдете слова «підліток», але є слово «отрок». Воно від слова відрікатися від дитинства, від наївного сприйняття світу.

Що робити, якщо дитина неслухняна, вперта, капризна, агресивна, погано навчається, не читає, палить, зла, неуважна і т. д.?

 Зрозуміти причину дуже складно. У кожного із батьків в голові існує образ ідеальної дитини, і вони непомітно для себе порівнюють реальний образ з ідеальним. Що б не зробила дитина, щоб не сказала дитина, іде автоматичне порівняння. Якщо все сходиться, батьки хвалять дитину, якщо ні – сварять.

 Батьки розчаровані, коли жива дитина не схожа на образ ідеальної дитини. Можливо батькам потрібно переглянути думки і хоча б трохи змінити надуманий ідеальний образ, згадавши себе в підлітковому віці.

Щаслива дитина, якщо батьки зрозуміють її і стануть на її захист. Дитина завжди і всюди потребує допомоги і захисту, розуміння, доброти та любові. Люблять не за щось, а всупереч…

Якщо дитина погано навчається, то розберіться в його проблемах. Дорікання, попрікання, загрози ні до чого не приведуть. Тільки потрібно вияснити справжню причину, терпіння, довіра і розуміння допоможуть справитися з виникнувши ми проблемами.

 А ще потрібно хвалити дитину за успіхи, піднімати рівень самооцінки, знайти слова, щоб підбодрити дитину.

 Свободі вчать свободою, відповідальності – відповідальністю, добру і совісті – добром і совістю, а щастю – щастям.

 Коли виникають забруднення з дитиною, батьки вважають, що необхідно швидко все виправити. Наказують дитину, читають мораль. Виправити дитину неможливо, необхідно змінити відношення до неї.

 А ще дуже важливо в цей період бути з дитиною чесним. Бути чесним і тримати слово, що дане дитині, - це річ принципова. Інакше ми не можемо розраховувати на повагу з її боку, а якщо не має поваги, то й авторитету в нас не буде.

 Дитина може ще не занадто добре розбиратися в значенні добра та зла, але не можна заперечити, що вона має надзвичайно розвинене почуття справедливості, або точніше сказати, несправедливості.



  

Виховання з урахуванням темпераменту
Дитина-холерик

 Розглянемо холеричний тип темпераменту дитини та ознайомимося із практичними рекомендаціями з правильного виховання з урахуванням темпераменту.
  У житті темперамент в "чистому вигляді" зустрічається рідко. Звичайно має місце змішування рис різних типів темпераментів. Проте , найбільш яскраві риси однаково будуть "керуючими" у поведінці вашого малюка. Саме на них і звертайте свою увагу.

ХОЛЕРИЧНИЙ ТЕМПЕРАМЕНТ
(сильний, неврівноважений, рухливий)

Характерологічні риси

Позитивні

висока активність
енергійність
швидко усвідомлює обстановку
товариськість
рішучість
збуджена переконлива мова

Негативні
невитриманість
запальність
агресивність
нестійка поведінка
різкість у відносинах, конфліктність
циклічність у роботі, у переживаннях, настроях

 Цей темперамент один з найяскравіших темпераментів дитини, що приносить батькам постійну турботу. "Спокій нам лише сниться!" - можуть сказати вони про свого малюка-холерика. Також деякі особливості такого темпераменту притаманні усім дітям.
 Малюк з таким типом нервової системи - непосидючий, пустотливий. Він галасливий, нестриманий, метушливий, неслухняний, запальний, забіякуватий. Це невгамовний бешкетник і задира, що постійно влаштовує скандали і сварки. Мова холерика уривчаста, швидка, із проковтуванням окремих слів, однак дуже виразна та емоційна.
 Рухи такого малюка стрімкі, різкі, енергійні. Умовні рефлекси в холерика утворюються швидко, але не є нестійкими. Йому раптом хочеться буквально на середині поставити крапку, щоб почивати на лаврах, які ще не заслужив. Нову інформацію засвоює швидко, але вже через кілька хвилин вона вилітає в нього з голови. Такі діти неуважні, їм не вистачає розважливості та уміння розраховувати на свої можливості.

  Холерик по натурі командир, він легко адаптується до незвичної обстановки, але через свій запальний характер постійно конфліктує зі своїми однолітками, хоча не може без них жити. Такий дитина схильна до гри на публіку, він постійно має потребу в глядачах, від якої чекає відповідної реакції. Тому дитина- холерик ніколи не буде плакати і вередувати на самоті.
  Холерик не вміє чекати і приборкувати свої бажання. Він любить активні гучні ігри та нові враження, охоче йде на ризик. Настрій нестійкий, змінюється, здавалося б, з незначних причин. Засинають холерики важко, під враженням подій дня. Якщо батьки намагаються покарати маля за невміння себе стримувати, у нього виробляється агресивність, готовність до опору, до самозахисту.

 Як правильно виховувати дитину- холерика:

1. Основним підходом у вихованні дитини- холерика є принцип, який умовно можна назвати "Жодної хвилини спокою": підтримуйте і направляйте енергію дитини на корисні справи.

2. Виключте з обстановки те, що перезбуджує нервову систему дитини.

3. Контролюйте бурхливі прояви холериків, у цьому допомагають спокійні ігри, вибір цікавого хобі.

4. Особливу увагу приділяйте вихованню посидючості.

5. Строго та послідовно контролюйте вчинки та дії дитини.

6. Копітко привчайте малюка доводити до кінця розпочату справу.

7. У зв'язку з підвищеною чутливістю поводитися з холериками слід м'яко, тому що різкість може порушити стосунки між дитиною і батьками.

8. Не використовуйте фізичну силу при впливі на дитину, зауваження робіть строго, але спокійно.

9. Холерика не варто вмовляти, він краще реагує на спокійну, тактовну вимогу.

10. Виховуйте наполегливість і стриманість, уміння володіти собою, варто гасити будь-яку агресивність ребенка у зародку.

11. Окрему увагу приділяйте навчанню ввічливості, тактовності.

12. Вашому малюку важливо знати, що до його слів прислухаються.

Пам’ятайте, що потрібно не придушувати темперамент вашого малюка, а навчитися управляти ним.
В вік комунікацій, телебачення, високих технологій людина дуже уразлива, при своїй незалежності вона губить зв'язок поколінь. Не має часу зупинитись, подумати, перекинутись словом навіть в замкнутому просторі – квартирі, будинку. Особливо це відчувається в взаємовідносинах батьків та дітей в підлітковому віці. Це період початку статевого дозрівання, що супроводжується психічними змінами. Дитина стає дратівливою, конфліктною, неврівноваженою. Батькам необхідно зрозуміти, що гормональна буря – це тяжкий період для самої дитини, яка не розуміє, що з нею відбувається.
Цікавий факт. В тлумачному словнику Володимира Даля ви не знайдете слова «підліток», але є слово «отрок». Воно від слова відрікатися від дитинства, від наївного сприйняття світу.
Що робити, якщо дитина неслухняна, вперта, капризна, агресивна, погано навчається, не читає, палить, зла, неуважна і т. д.?
Зрозуміти причину дуже складно. У кожного із батьків в голові існує образ ідеальної дитини, і вони непомітно для себе порівнюють реальний образ з ідеальним. Що б не зробила дитина, щоб не сказала дитина, іде автоматичне порівняння. Якщо все сходиться, батьки хвалять дитину, якщо ні – сварять.
Батьки розчаровані, коли жива дитина не схожа на образ ідеальної дитини. Можливо батькам потрібно переглянути думки і хоча б трохи змінити надуманий ідеальний образ, згадавши себе в підлітковому віці.
Щаслива дитина, якщо батьки зрозуміють її і стануть на її захист. Дитина завжди і всюди потребує допомоги і захисту, розуміння, доброти та любові. Люблять не за щось, а всупереч…
Якщо дитина погано навчається, то розберіться в його проблемах. Дорікання, попрікання, загрози ні до чого не приведуть. Тільки потрібно вияснити справжню причину, терпіння, довіра і розуміння допоможуть справитися з виникнувши ми проблемами.
А ще потрібно хвалити дитину за успіхи, піднімати рівень самооцінки, знайти слова, щоб підбодрити дитину.
Свободі вчать свободою, відповідальності – відповідальністю, добру і совісті – добром і совістю, а щастю – щастям.
Коли виникають забруднення з дитиною, батьки вважають, що необхідно швидко все виправити. Наказують дитину, читають мораль. Виправити дитину неможливо, необхідно змінити відношення до неї.
А ще дуже важливо в цей період бути з дитиною чесним. Бути чесним і тримати слово, що дане дитині, - це річ принципова. Інакше ми не можемо розраховувати на повагу з її боку, а якщо не має поваги, то й авторитету в нас не буде.
Дитина може ще не занадто добре розбиратися в значенні добра та зла, але не можна заперечити, що вона має надзвичайно розвинене почуття справедливості, або точніше сказати, несправедливості.

Виховання з урахуванням темпераменту 

Дитина-флегматик

   Розглянемо флегматичний тип темпераменту дитини та ознайомимося з практичними рекомендаціями правильного виховання з урахуванням темпераменту.
 У житті темперамент в "чистому вигляді" зустрічається рідко. Звичайно має місце змішування рис різних типів темпераментів. Проте, найбільш яскраві риси однаково будуть "керуючими" у поведінці вашого малюка. Саме на них і звертайте свою увагу.

ФЛЕГМАТИЧНИЙ ТЕМПЕРАМЕНТ
(сильний, урівноважений, інертний тип нервової системи)

Характерологічні риси
Позитивні 

завжди спокійний 
терплячий 
обов'язковість 
не уразливий 
його практично неможливо вивести із себе 
відрізняється високою працездатністю 
наполегливість 
здатний до великих навантажень в роботі 
врівноважений у стосунках 

Негативні

все робить повільно
малорухомість
вимагає часу для зосередження
повільно приймає рішення
впертість
безініціативність

     За впертістю цей малюк перевершує всіх, а вдома його всі називають "копушею". Дитина з таким типом нервової діяльності завжди незворушна і спокійна. Поруч із цим нікуди не поспішаючим "копушею" здається, що час зупинився або його взагалі насправді немає.
  Такому малюку властиве уповільнене, але сильне реагування, повільне, але міцне запам'ятовування. У середовищі дітей він відрізняється спокоєм. Почуття флегматика рівні, постійні та глибокі.
  Флегматик все робить докладно, переборюючи всі перешкоди. Свої рішення він не міняє, а якщо їх треба відстояти, то виявить максимум упертості. Він дуже відданий своїм близьким і друзям, хоча йому важко знайти справжнього друга. Дитина-флегматик не за віком миролюбні, за можливості уникають боротьби, воліючи не ризикувати. Його мова некваплива, виразна, але без численних жестів і яркої міміки.
  Такий малюк засинає швидко, а от розбудити його непросто: він вередує, ниє, а після сну ходить сонний, млявий, немов недоспав.
  Через те, що флегматичний малюк дуже повільний, йому потрібно багато часу для засвоєння нової інформації. Але один раз отримані знання міцно закріплюються в його пам'яті. Всі вікові навички в нього також формуються важко і довго, але надовго. Флегматика можливо навчити і майже неможливо перевчити!
  Маля не любить змін, дуже повільно звикає до нової обстановки і тривалий час адаптується до дитячого організованого колективу.

Як правильно виховувати дитину- флегматика:

1. Основним підходом у вихованні дитини- флегматика є принцип, який умовно можна назвати "не квап". Пам’ятайте, що таке маля не може працювати в умовах дефіциту часу, йому потрібний індивідуальний темп, його не можна підганяти, він сам розрахує свій час і зробить справу. Не жадайте від свого малюка космічних швидкостей.
2.   Навчайте дитину раціонально розподіляти час.
3.   Не тисніть на свою дитину, тому що під тиском з боку дорослих вона лише стає ще більш незграбним і пасивним.
4. Не називайте дитину "копушею", особливо при інших людях.
5.  Пам’ятайте, що діти- флегматики мають велику потребу у схваленні.
6.  При вихованні малорухомого флегматика важливо розвивати інтерес до рухів, грати з ним в ігри, де необхідна швидкість рухів, точність, спритність, і заохочувати, коли він виконує будь-які правила гри.
7. У повільних флегматиків необхідно намагатися поступово виробляти здатність швидше перемикатися з одного виду діяльності на інший. Навчайте перемикати увагу при виконанні різних доручень
8. Намагайтеся розвивати допитливість малюка (читайте з ним цікаві пізнавальні книги, дивіться науково-пізнавальні фільми, відвідуйте музеї, обговорюйте отриману інформацію).
9.  Стимулюйте маля до прояву ініціативи.
10. Навчайте дитину повніше виражати свої емоції та почуття: якщо йому сумно, не забороняйте йому плакати, якщо він радіє, дозволяйте йому радіти в повну міру та ін.
11. Залучайте дитину до спільної діяльності (як у дитячому, так і дорослому колективі).
12.  Прищеплюйте дитині навички спілкування.

Пам’ятайте, що потрібно не приборкувати темперамент вашого малюка, а навчитися управляти їм